Україна і Росія поки що вважають, що на полі бою ще можна досягти вигідної переговорної позиції
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що в рамках першого саміту миру, який відбудеться у середині червня у Швейцарії, планується підняти блоки енергетичної та ядерної безпеки; вільного судноплавства (розблокування Чорного та Азовського морів), а також гуманітарний трек (обмін "всіх на всіх" та повернення українських дітей, депортованих до Росії). За словами Зеленського, якщо всі учасники саміту підтримають ці питання, далі будуть детальні напрацювання – і їхні рішення з російською стороною за посередництва союзників. При цьому з Росії продовжують звучати неадекватні заяви щодо цього саміту, а участь у ньому Китаю залишається під питанням. Що важливого може статися на саміті? Чи здатні його рішення реально вплинути на перебіг російсько-української війни? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
Директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства, експерт РНБО у 2001-2011 рр. з питань заморожених конфліктів у Євразії (у тому числі Молдова-Придністров’я), політичний аналітик Віталій Кулик вважає головною інтригою – чи будуть на саміті у Швейцарії китайці. А, якщо будуть – у якому вигляді.
"Це важливо, тому що Китай довгий час тримався осторонь переговорів за формулою Зеленського. До зустрічі у Швейцарії ставився прохолодно (через різні обставини). Американці нещодавно заявили, що не бачать готовності Китаю входити до цього переговорного треку. З Пекіна неодноразово йшли сигнали, що їхній мирний план здається їм більш реалістичним, ніж формула Зеленського та мирний саміт у Швейцарії", – нагадує експерт.
Відповідно, продовжує він, треба розуміти, якою буде архітектура цих переговорів. Хто візьме у них участь.
"Це перший важливий момент, – пояснює Віталій Кулик. — Другий — що буде покладено в основу гіпотетичних домовленостей. Або це буде тільки після російсько-української війни, або (на чому б я наполягав, щоб просував) – якийсь конспект майбутнього світопорядку, нової системи безпеки, стримування, протидії виникненню військових конфліктів".
Тобто, наголошує експерт, йдеться про нові правила світової безпеки. За такого розкладу "український кейс" може бути реалізований як певна особливість при досягненні головних позицій світових гравців. Навіть без Росії, яку потім змусять виконати ці загальні правила, включаючи умови щодо України.
За словами Віталія Кулика, це довга історія, яка вимагає багатьох раундів, розуміння всіх сторін, що розморожування будь-яких конфліктів не призведе до досягнення очікуваних результатів. Лише ускладнить і так складну геополітичну ситуацію.
Такі переговори, пояснює він, вимагають від центрів сили, щоб регіони, які опікуються ними, протидіяли поширенню нових фронтів, а не грали в їхнє поширення. Не провокували нові війни, не намагалися силою вирішити міждержавні конфлікти, у тому числі за допомогою проксі.
Експерт вважає, що для початку такого діалогу поки що обставини не дозріли. Тому у Швейцарії ми, швидше за все, побачимо гібрид. А саме:
– спробу викласти своє бачення нового світопорядку різними сторонами;
– спробу вмонтувати у це українське питання;
– початок переговорного треку, який передбачає карти досягнення перемир’я в Україні (але це може бути розтягнуто у часі).
"Думаю, що до кінця року якихось конкретних результатів переговори не дадуть. Будуть різні треки, які згодом здатні зійтись в одній точці. Україна і Росія поки що вважають, що на полі бою ще можна досягти вигідної переговорної позиції. Відповідно, не будуть йти на якісь речі, які до чогось зобов’язують, тим більше – фіксувати їх на папері. Україна має сумний досвід Мінських угод, спробу нам нав’язати Стамбульські. Ні до чого хорошого це не призводило. Росія постійно порушує домовленості. Тож паралельно з якимось переговорним процесом у багатосторонньому форматі триватимуть бойові дії в Україні – різного ступеня інтенсивності", – прогнозує Віталій Кулик.
А ось, коли Москва і Київ зрозуміють, що аргументи на полі бою вичерпалися, що в достатньому обсязі Росію вже не підтримає Китай, а Україну – Захід, тоді можливий рух до сухого залишку у вигляді документа про мир чи перемир’я, вважає експерт.
Але завжди є "чорні лебеді", обставини, які можуть раптово зруйнувати ті чи інші геополітичні комбінації, наголошує він.
"Якщо Києву вдасться на своїй формулі визнання територіальної цілісності та не визнання будь-яких територіальних поступок (згідно зі Статутом ООН) сконцентрувати позицію не лише своїх партнерів та союзників у вигляді західних країн, а й країни Глобального Півдня, то я вважатиму, що у Швейцарії нам вдалося досягти гарного результату. На цьому вже можна будувати канву для майбутніх переговорів. Без визнання "реалій землі", як каже Москва. Такий результат дозволив би нам завжди повернутися до повернення своїх територій", – робить висновок Віталій Кулик.
Політичний експерт Сергій Таран розмірковує так:
"Примітно, що, говорячи про підготовку саміту у Швейцарії, вперше з осені 2022 року представники української влади заявили, що не виключають переговорів із РФ після нього. Але такі переговори теоретично можливі лише, якщо на саміті вироблять спільну платформу для країн Заходу (можливо, для ключових представників Глобального Півдня), на підставі якої можна про щось говорити з РФ. Звичайно, Україна сама не сідатиме за стіл переговорів з агресором (і про це вже дали зрозуміти у Зеленського). Діяти будуть через посередників".
На думку експерта, нам важливо не стільки, що буде запропоновано в тих чи інших угодах, скільки – отримати потужні гарантії виконання домовленостей. Адже Росія, як правило, не дотримується того, про що укладаються угоди.
"Ключовим питанням стане отримання гарантій, що пауза у війні (а поки що йтиметься лише про це) буде досить тривалою. Для цього нам потрібні відповідні гарантії", – пояснює Сергій Таран.
Найкращими гарантіями, вважає він, став би вступ України до НАТО. Нехай не одразу всією країною у міжнародному визнаних кордонах. Почати можна з частини, підконтрольної Києву. А потім, коли дозріють геополітичні умови – інших наших територій.
"Це, зрозуміло, затягнуло б конфлікт на роки. Адже ми ніколи не визнаємо втрату своїх територій. Але це дало б паузу у бойових діях. Що дозволило б нам переозброїтися, провести необхідні реформи, а також за допомогою партнерів відновитися та створити такі збройні сили, які унеможливили б швидке відновлення війни з боку Росії", – вважає експерт.
Гарантіями, на думку Сергія Тарана, також теоретично могла б стати інтеграція нашого військово-промислового комплексу до ВПК країн Заходу; розміщення на українській території військових баз окремих країн НАТО. Тих же французів, тим більше, що Макрон уже заявляв про готовність відправити сюди свої війська.
