Зниклого безвісти військового знайшли у Бориспільському морзі: розповідь дружини

Зниклого безвісти військового знайшли у Бориспільському морзі: розповідь дружини

  • 12.04.2024 13:31

Зниклого безвісти військового знайшли у Бориспільському морзі: розповідь дружини

Тіло військового, якого шукали понад рік, знайшли у Бориспільському морзі

Про це повідомляє інформаційний портал "Моя Київщина" із покликанням на "Громадський Ревізор".

25 лютого Дмитро збирався на війну. Галину поставив перед фактом: "Сварися, не сварися, а я йду". З усіма прощався одразу як назавжди. "Впізнавати будеш мене по зубах і шраму", – дав настанову дружині і пішов. Через п’ять місяців, у серпні, надіслав Галині фото. "Його мені на пам’ятник візьмеш", – написав

Дружині писав нечасто, ще рідше телефонував. А як розмовляли, то всіляко оминали воєнні теми. Говорили так, наче він недавно вийшов з дому у справах.

Того серпня Дмитро 12 днів не виходив на зв’язок, але передавав через побратимів, що живий. Передзвонив Галині 15 серпня. А 23-го їх знову відправили на завдання.

Через кілька днів на телефон жінці каменем впало повідомлення: "Галю, загинув твій Дмитро". Він та ще четверо бійців не повернулися із завдання. Вбитими їх не бачили, тому 29 серпня Галина Сєдова з Баришівки офіційно дізналася з військкомату, що її Дмитро вважається безвісти зниклим. Згідно процедури, дружина написала в поліцію заяву про зникнення чоловіка, родичі надали зразки ДНК на випадок ідентифікації загиблого. У поліції дані вносяться до реєстру осіб зниклих безвісти і починається розшук. Але Галина вирішила шукати свого чоловіка самостійно.

У якісь морги жінка їздила сама, переглянула безліч фотографій понівечених тіл. Шукала в Телеграмі, в маленьких закритих спільнотах, де жінки розшукують своїх зниклих безвісти бійців, скидаючи сотні знімків полонених чи вбитих військовиків. Обмінювалися крихтами роздобутої інформації з родинами, де так само шукали бійців. З Наталкою особливо зблизились. Вона теж шукала чоловіка. Олексій і Дмитро йшли на завдання в одній групі. Обидва не повернулися.

З моменту зникнення Дмитра минуло дев’ять місяців. 23 травня 2023 року між арміями відбувся черговий обмін тілами загиблих. Невдовзі Галині зателефонувала Наталка – серед обмінених бійців ЗСУ знайшовся її Льоша. Родичів повідомили одразу, бо при тілі були документи й жетон. Мусили тільки дочекатися висновків ДНК-експертизи, бо опізнати тіло було неможливо. Експертиза тягнулася довго, місяцями. Поховати Олексія вдалося лише на початку зими. А ще через два місяці після похорону дзвінка дочекалася й Галина.

І тут з’ясувалося те, що не дається усвідомленню. Увесь час, доки Галина переглядала чужі знімки несумісних із життям бойових поранень, Дмитро був поруч. Його тіло 9 місяців знаходилося у Бориспільському морзі, куди його доставили разом із Олексієм, та ще одним полеглим побратимом. Утрьох йшли на завдання, утрьох по обміну від травня лежали поруч в морзі.

Про те, що зразки ДНК співпали, Галині повідомили 27 лютого 2024 року (байдуже, що зразки ДНК у родини відібрали у вересні 2022 року. На дослідження в лабораторію їх передали аж наприкінці грудня). Вже потім вона дізналася, що увесь цей час при тілі загиблого знаходився військовий квиток. Його повернули дружині і їй забракло слів: у пошарпаному документі читалося – Сєдов Дмитро Євгенійович. Отже, ідентифікувати тіло можна було й раніше.

"Чому ж не сказали одразу?" – питала у слідчого Галина. Крім документу, на тілі вціліло й сердечко на ланцюжку, що його дитина подарувала татові. Про нього теж запитувала у слідчого – чи є, чи знайшли? Правоохоронець відказав, що не було на загиблому ніяких ланцюжків. Проте у морзі показали й ланцюжок… Чому дев’ять місяців родина не знала, що Дмитро у сусідньому Борисполі? Але виразної відповіді так і не почула, пояснити чому сталося так правоохоронці не змогли.

На згадку Галині залишилося не багато – кілька світлин, той самий військовий квиток, годинник. Їх повернули у морзі. І хльостка фраза дівчини-слідчої на порозі службового кабінету: "Не заносьте ці речі, бо буде знову смердіти". Так, Галина й сама все розуміла. Проте хотіла б більше поваги до її чоловіка як до полеглого захисника.

Дмитрові дуже подобалася військова справа, навіть на побачення він водив майбутню дружину в тир змагатися у стрільбах. Тепер Галина зброю тримає сама. Приєдналася до ДФТГ у Баришівському районі. Може для того, щоб продовжити справу свого чоловіка, полеглого у бою з ворогом. А може:

Такий час, що й мені доведеться взяти до рук автомат. А який толк з нього, якщо ти не знаєш як його перезарядити чи розібрати? Стріляти я вміла ще й до цього. Чоловік навчив. У моїх синів тепер я і мама, і тато. Крім мене, захищати їх більше нікому.

Нагадаймо, що зниклий безвісти військовий з Бучанщини виявився загиблим.

Related

1030 рашистів та 48 артсистем ліквідувала українська армія за минулу добу

1030 рашистів, 48 артсистем та 23 ББМ ліквідувала українська армія за минулу добу Про це повідомляє інформаційний ...

На Київщину рухаються ворожі БпЛА

На Київщині оголошена тривога через рух ворожих БпЛА Про це повідомляє інформаційний портал "Моя Київщина" із пок ...

Швеція готова надати Україні винищувачі Gripen

Міністр вказав, що через те, що Швеція не могла продовжувати роботу з винищувачами Gripen через надходження Україні ...

НАТО пообіцяло допомогу Україні на €40 млрд

Україна НАТО Безпекові обіцянки були зафіксовані у підсумковій Декларації Вашингтонського саміту. Країни-учас ...

Від рук росіян загинув житель Ірпінської громади Дмитро Скребець

Від рук російських загарбників загинув житель Ірпінської громади, матрос Військово-Морських Сил Дмитро Скребець Про ...